Гумор
Понеділок квітня 12, 2021

Register

Уривки лебединських розмов (грудень)

Розмовляють дві моложаві жіночки на автовокзалі:

- Газ, звичайно, штука гарна. Особливо для старих бабів. Раніше їм для чого у старості був дід? Щоб хмизок та дрова рубати. Як помирав був свій дід – треба було приймака приймати та його вонючі штани прати. А як став газ, то навіщо їм і здалися ті приймаки! А тепер хто його знає, що воно далі буде. І як ми доживемо до старості, чи потрібні будуть приймаки старим бабам?

- А для того, щоб просто побалакать?

- Так для цього є радіо. Воно тобі розказує своє, а ти йому – своє. І ніхто ні на кого не сердиться.

- А як для отого діла?

- Та ти своєю головою подумай: хіба в сімдесят іще діла бувають?

- Поживемо – узнаємо. Може, й бувають. Може, діла й не бувають, а маленькі ділішки бувають...

х   Х   х

Розмовляють два чоловіки інтелі­гентної зовнішності  біля одного з магазинів:

- Усе в природі закономірно. Найбільше за народ кричали, аж пінилися, і про них «дбали» комуністи і «свободівці» – а їх народ за те й не обрав!

- Два чоботи – пара. Навіщо правий чобіт з латкою без дірявого лівого?

х   Х   х

Розповідає старий дід на базарі:

- Їхав я колись, давно це було, з Гадяча на Лебедин через Полтавський Бобрик. А там стояв, та й досі стоїть, пам’ятник Щорсу, красному командіру. Та якийсь старий підсліпуватий дід, що теж їхав у автобусі, цей пам’ятник як побачив – та й вигукнув на весь автобус: «Бачив я Леніна всякого, і в кепці, і без кепки, і з простягнутою рукою, і без рук, а шоб із шаблею – так таке в перший раз бачу!» Весь автобус тихенько захіхікав. Врємєна тоді були строгі, щоб на весь автобус реготать!

х   Х   х

Розмовляють два юнаки, очевидно, майбутні медики:

- Читаєш, бува, некролог про смерть людини, якій вісімдесят з гаком, і дивуєшся написаному про раптову смерть померлого та діагноз, пов’язаний із хворобою серця. Та в такому віці смерть уже не раптова, а планова, а діагноз лише один – це старість.

- Все правильно: молоді можуть померти, а старі – мусять помирати, бо в противному разі світ стане на голову…

х   Х   х

Розмовляють два чоловіки в літах у маршрутці:

- Найкращий вихователь - це не дурне педагогічне воспітаніє з бігбордами: «Красти не можна! Хабарі брати не можна!», а великий СТРАХ! Треба, щоб боялися це робити. Нада провести показатєльні суди над хабарниками, і в першу очередь над чинушами з найвищого рангу, які попалися.

- І не просто, щоб боялися брати хабарі, а щоб під страхом смерті боялися! Оце найлучче воспітаніє!

Розмови підслухав і записав

Никанор Лагідний.

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Ми в соціальних мережах

Інформери


Погода

Книга «На камені вічності»

Останні коментарі