Танці дядька Панаса

Деталі

Категорія: Гумор

Створено: Четвер, 22 січня 2015, 16:59

Перегляди: 3136

Є у мене далекий родич, про таких кажуть «Через дорогу навприсядки». Дядько Панас, бувший тракторист, всім подобався: трудяга, майстер на всі руки, красномовний, гуморист. Поїхала до нього, щоб переконати його переїхати до мене жити. Важко бути одному. Його дружина померла. На подвір’ї я побачила пузатий тульський самовар. З чорної труби піднімався сизий димок, що приємно пахнув хвоєю. Дід використовував соснові шишки. А з хати

лунала запальна циганська мелодія. Під ритми гітар дядько танцював. Тримаючись за спинку стільця, «наярював» гопака: то присяде, то підскочить. Піт заливав обличчя, адже йому вже пішов дев’ятий десяток, а стрибав, як відомий танцюрист, хореограф Чапкіс, теж одноліток. А поруч дядька крутився його улюблений пес Бім. Задерши хвоста, собака робила піруети. Я засміялась. Дядько почув мій голос і виключив касетний магнітофон.

- Ой! Моя Галинка приїхала! Його очі світилися від радості.

- Привезла Вам оселедці, тюльку, халву.

- Ой! Дякую, племіннице, наш соловейко (ред. Галя виграла у лотерею турпутівку у Париж. Гарна співачка полонила у ресторані французів. Її запросили навіть виступити у всесвітньовідомому кабаре «Moulin Rouge» Мулен руж (червоний вітряк).

Знову будеш кликати мене у вашу загазовану столицю? Не поїду! Що у вас там діється? Люди якісь майдануті. Моя думка така: не подобається Україна, то скажіть зрадникам: «Чемодан-вокзал-Росія». І все! А іще розповідають, що на людей насувається страшна лихоманка, якась ібола.

- Ну, досить політики. Зараз будемо пити лікувальний чай з м’ятою, звіробоєм, шипшиною.

І дідуган налив мені у порцелянову чашку духмяний чай янтарного кольору.

- Так, Галинко, бери шматок цукру, тільки не з Куби. Ми зі старою перед обідом завжди пили такий чай. Так чаювала і моя бабуся у 18 столітті.

Через годину я їла смачний борщ з салом і часником. Дядько трохи налив собі для апетиту настоянку з вишні.

- Такого борщу вдома ти не приготуєш, Галинко.

- Чого це так, дядьку?! Мій Іван хвалить мою їжу.

- А тому, що ви купуєте овочі з нітратами, пестицидами, дорога моя дівчинко! Ну як я залишу свою хатку, побудовану 200 років тому, екологічно чисту, з глини і гною, побілену крейдою. Тут легко дихати. А хто поливатиме мої квіти? А подивись на мій город: картопля сорт «синеглазка», 4 сорти капусти: білокачанна і червона, кольрабі, цвітна. А ось тут кріп, петрушка і навіть кінза. Її дуже полюбляють чоловіки на Кавказі. Кажуть, діє, як віагра.

- Я бачу, що Ви, дядьку Панасе, можете читати лекції по фітотерапії.

- А я розповідаю нашим сусідкам, коли йтиме передача про здоров’я і про що. За це жінки приносять мені козяче молоко, шматок сала. А ось бігають три курки і горластий півень. Значить - їм справжні яйця. А на кого я залишу свого хвостатого друга Бімку? Він слухає мене і кумедно рухає своїми вухами. Все розуміє.

- Вашу хворобу успішно лікують лікарі-проктологи.

- Так, так! Здоровенькі були! А наші лікарі заглядають у наші кишені. Дуже люблять, щоб їм давали «на лапу». - А я недавно побачив по телевізору, які вправи треба робити, щоб не було геморою. Щодня півгодини, вранці і ввечері, я під музику ось так танцюю, як ти бачила. І відчуваю - результат є. І скоро для тебе буде сюрприз...

Я поїхала додому, готувала концерт у клубі ветеранів до свята. І весь час думала, що вигадав дядько Панас?

І ось я знову в селі. Заходжу до хати, а біля плити порається симпатична така жінка, років 60 з гаком. А дядько усміхається, аж світиться від щастя. А жінка, побачивши мене, зашарілася і вибігла з хати.

- Ось тобі сюрприз! Це моя майбутня дружина, Аграфена. Лікар-проктолог сказав, що у моєму анусі все в порядку. Я його перепитав, що таке анус, а він мені показав на сідницю. Можна й женитися!

Дядько покликав жінку: «Груша! Грушенько! Іди сюди, я познайомлю тебе з моєю співунею Галею».

Жінка підійшла до старого і поклала голову йому на плече.

Яке це щастя, коли немолода людина знаходить свою другу половинку! І я подумала, які у нас чоловіки добрі, працелюбні, тягнуться до віковічних знань предків, бережуть природу нашої матінки України. І вміють любити. І ще довго я чула запальні українські мелодії. Значить, дядько Панас танцює...

Міні-побрехеньки

- Дорогой! Не нервничай! Нервные клетки не восстанавливаются.

- Дорогая! Не умничай! Зубы - тоже.

х   Х   х

- Доктор! Я хочу жить! Сделайте что-либо!

- А у вас деньги есть?

- Нет!

- Ну и зачем вам такая жизнь?!..

Деньги, как кислород. Мало - задыхаешься. Много - голова кружится.

х   Х   х

- Ты чего молчишь?

- Слова подбираю.

- Какие?

- Цензурные.

х   Х   х

Доктор выписывает пациенту лекарство.

- Пожалуйста, выпишите мне справку, что я идиот.

- Зачем?

- Ваши капли от насморка за такие деньги без этой справки в аптеках отпускать не должны.

Лідія МОЖАЄВА,

м. Київ, спеціально для «Будьмо разом».