Чоловік Іван вже спить окремо на твердій канапі на кухні. Я боюсь, він може піти спати до сусідки, яка до мого Івана небайдужа.
Коли прийшли до поліклініки, ми помітили при вході велике гасло, якого раніше не було: «Само лікування небезпечне для вашого здоров’я». Ось тут незрозуміло: чи само лікування, чи самолікування. Ребус! У коридорах натовп людей у білих пов’язках. Як колись у дні Чорнобильської катастрофи. Шум, штовханина, гомін.
- Ви тут не стояли!
- Чхайте у кулак, якщо нема носовика.
- А чого тут собака?
- Моя Гулька пісяє часто. А ветеринар не знає, чого?
З третього кабінету вискочив дуже знервований чоловік і голосно, щоб всі чули, сказав: «Наш терапевт нехай шукає собі іншу професію. Уявляєте, лікар знайшов у моїй печінці каміння, у нирках - пісок. Хай мені скаже, де у мене клей, і я буду шпалери клеїти».
Ходять чутки, що ортопед майстерно викручує руки, ноги. І болячка швидко зникає. До нього черга, як колись до Кашпіровського. А якось у сварці так врізав по пиці нахабному пацієнту, що у нього зник невиліковний гайморит.
У натовпі почули: у поліклініці вже працює лікар з Кавказу. Розповідають, він не тільки красень, а й професіонал, лікар вищої категорії. До нього завжди черга.
Галя і потрапила до нього. Після прийому лікаря я не впізнала свою щебетуху: щоки розрум’янені, очі блищать.
- Ось цей Гіві Нуладзе - справжній доктор, - хвалить Галя лікаря. - Він довго вислуховував мої легені, і біля грудей його вусики лоскотали мою шкіру. У вас, каже, не вистачає позитивних емоцій. Хай ваш обранець частіше вас обіймає. Виписав пігулки на 200 гривень. А на прощання грузин сказав: «На моїй батьківщині дуже люблять українок». У нього були такі очі... Мій Іван ніколи не дивився так на мене. Моє серце застукало...
Доведено, що є лікарі від Бога, а є - «Не дай Бог».Тому нехай люди поменше відвідують поліклініки, лікарні, амбулаторії. Ескулапів, Айболитів краще зустрічати у театрах, на виставках, на природі.
Лідія МОЖАЄВА,
м. Київ,
спеціально
для тижневика «Будьмо разом».
Детальніше...