Уривки лебединських розмов

Уривки лебединських розмовРозмовляють діди біля аптеки:

- Я, можливо, був би згоден із тим, що дорожчає горілка, риба та ковбаса, та не згоден із тим, що дорожчають пілюльки та уколи. Тепер ці пілюльки та уколи, на жаль, є нашою рибою та ковбасою.

- І бач, як воно: все дорожчає, а пенсія наша не дорожчає, і вже зовсім стала як скелет тюльки. Правда, обіцяє Гройсман українцям добавку до пенсії, так вона збільшить її вагу, як комар вагу свинячої ср…ки.

- А я оце пройшовся базаром та подивився на ціни. І що – вони цілком нормальні, якщо просто нічого не купувати, а тільки дивитися на товари, як на експонати в музеї.

х   Х   х

Розмовляють дві старенькі жіночки на вулиці:

-  Як там твоя Галя?

-  Та з чоловіком на заробітках у Китаї.

-  А як твоя Марійка?

-  Та теж на заробітках, тільки без чоловіка, і в протилежній стороні – у Польщі…

-   Дожилися наші діти, що наймитами на чужині стали!.. Навіть у Китаї!

х   Х   х

Розмовляють чоловік у літах і юнак:

- Через вас, таких щирих патріотів, які Союз розвалили, біля нинішньої власті тепер одні гади та падлюки, яким люди зовсім не потрібні!

- А хіба не такі, як ви, дядьку, щирі плакальники за Союзом, на всіх виборах продавали свій голос за пакунок гречки отим гадам і падлюкам, яких ви тепер лаєте?

- Що ти понімаєш?! Це не од продажності, а од жизні такої!

х   Х   х

Розмовляють дві жіночки на автовокзалі:

- У нашому селі тільки один чорнобилець і залишився, а решта всі – вже на тому світі.

- А в нас був Микола, чоловік не брехливий, так той розповідав, що в реакторі він був за всю мобілізацію всього тричі по три хвилини: прибіг, цеглину з цементом приліпив, куди було наказано, і тікать.

- Там, кажуть, у реакторі й хвилини однієї на все життя хлопцям вистачало…

- І ти диви: як не Чорнобиль нам, так Донбас, як не Горбачов нам, так Янукович…

х   Х   х

Розмовляють два юнаки, певно, студенти:

-  Під час економічної кризи люди бідніють тому, що хтось у цей час багатіє.

-  Видання «Forbes Україна» стверджує, що наш папан Петя, попри тривалу кризу в українській економіці, примножив свої статки аж на 100 млн. доларів!

-  А в багатьох людей немає нині навіть зайвої копійки, щоб купити своєму Петі шоколадку…

х   Х   х

Розповідає чоловік сумнівного вигляду з пляшкою пива:

- Це я зараз такий... А колись я був пристойним! Їздив навіть на заробітки до багатьох країн Європи. І по молодості траплялося, що й з негритянками чи й азіатками ночі проводив. Та скажу я вам, що наші українки набагато кращі. А з тими було переспиш, а вранці подивишся на них і думаєш: «І на шо воно мені оте було треба?»

х   Х   х

Розмовляють літні дядьки біля сільмагу:

-  Уже ні про що й не балакається. Про війну на Донбасі вже не хочеться говорить, бо воно ж не война, а як каже власть, – АТО. І що воно за дивна війна, як границі з Росією не закриті? Про політику теж не хочеться заїкаться, бо почнемо ж говорити в піст про те, що треба вилами копирсатися не на городі, а ганяти олігархів. Про молодиць уже в молодості перебалакали. Про риболовлю теж не побалакаєш, бо ставок в оренді… Давайте краще мовчки закуримо та поплюємо на тих, кого ми, дурні, обрали…

Розмови підслухав і записав

Никанор Лагідний.