Гумор
Понеділок квітня 12, 2021

Register

Іван - «приколіст»

Іван - «приколіст»ПРАЦЮВАВ я на автобусі тоді, як іще будували газопромисел на «Квочках»: робітників звозив і розвозив. Це було у 1970-х. І скажу я вам, що веселі хлопці серед них траплялися. Одного такого я запам’ятав. Начебто він був із Кам’яного. І таке, як його Іваном звали. Ходив він на роботу через луг. Якось у нього один мужик запитує: «Ти оце ходиш на роботу в гумових чоботях. Я добре розумію, що в лузі вода стоїть. Так воно ж і приморозки водночас. Як же твої ноги? Вони ж, мабуть дуже мерзнуть? Я ось у «кирзаках» цілий день ходжу – і то як льодини ноги мої стають!» Тільки одиниці знали, що насправді у Йвана в тих «гумаках» – ще й валянки. Тобто і ногам тепло, і вони не промокають. Та він був не лише вигадником-раціоналізатором, а ще й «приколістом». Ось і сказав тому, хто в нього питав: «У мене ноги не промокають і не мерзнуть ніколи. Перед тим, як взувати «гумаки», я спочатку ноги змащую солідолом та обмотую їх газетою «Ізвєстія». І не смійся! «Ізвєстія» використовую тому, що їх друкують на особливому роторно-інтегральному папері. Це я дізнався по секрету від свого земляка, що служить у КГБ». І все було сказано таким серйозним тоном, що той бідолаха повірив і все зробив, як йому рекомендувалося, Які він говорив слова Іванові другодня, можна лишень уявити: більшість із них були ненормативними.

А ще якось він «учудопалив» таке. Запіз­нив­ся якось на роботу на годину. Чи то просто заспав, чи то в кума з приводу свинячого бенкету засидівся. Побачило його начальство і почало лаяти, а він оправдовується: «Та там у мене таке вдома сталося, що ціла морока. Отож, навесні, як котів мордувало і вони нявкали, як скажені, я звернув увагу, що мій кіт не дуркує. Виявляється, він пробрався до кролиць – і всіх їх перепарував. Тепер усі кроленята лазять по деревах, як коти. Сьогодні вранці, як я управлявся, випадково не закрив сарай. Як повибігали мої кроленята, як повилазили на дерева, то ледве ми їх із жінкою половили». І сказано це було ним таким безапеляційним тоном, що, хоч і начальство зрозуміло, що це його черговий «фокус», але багато хто тій байці повірив. Ось до нього через деякий час прийшла група жінок-робітниць і почали допитуватися, чи він не бреше про кроленят, які лазять по деревах. А Йван їм говорить: «Ви що, про генетику не чули? Та зараз можуть навіть їжака з гадюкою схрестити, а людину з мавпою. А в мого кота і без генетики все вийшло». Тут жінки стали джеркотіти навперебій: «А чи не можна, щоб нас в обідню пору автобусом звозили до тебе додому, ми хочемо подивитися на кроленят, які по деревах лазять? А ми зате тобі могорич поставимо!» Іван їм відповідає: «Я не проти, але сходіть до начальника, щоб він дозволив звозити вас автобусом до мене додому». Ви можете уявити, що сказав тим жінкам начальник будівництва і де ховався Іван від розлючених жінок?

Якось до нас приїхав лектор читати лек­цію про радянсько-німецьку дружбу, тобто дружбу між СРСР і НДР. Бачу я, що Йванові на похмілля дуже погано. Я йому й кажу тихенько: «Відійди,Ваня, таке як по надобності і заглянь до мене за «сідушку» в автобусі. Там є пляшка з ліками. Поправ здоров’я». Повернувся він дослуховувати лекцію зовсім іншою людиною. Я його й питаю: «Ну що – гут?», а він голосно як рявкне: «Дуже великий гут!». Це страшенно сподобалося лектору, який саме мовив: «І радянсько-німецька дружба триватиме вічно!»

Був Іван справжнім народним артистом, хоча й без диплома, то ж йому через це багато що сходило з рук. Якось два робітники добре «нахрамувалися» в Кам’яному, що не змогли навіть дійти до «Квочок». Іван заступився за них перед начальством: «Та простіть ви вже їх. Вони ж, бачите, хоч і п’яні, хоч і лежать, але ж головою в напрямі до роботи, тобто в правильному напрямі!»

Микола САГАЙДАК,

м.Лебедин.

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Ми в соціальних мережах

Інформери


Погода

Книга «На камені вічності»

Останні коментарі