Уривки лебединських розмов

Уривки лебединських розмовРозмовляють в аптеці дві дами баль­заківського віку, зі слідами неабиякої краси:

– Раніше ми про всяк випадок у своїх сумочках носили презервативи…

– А тепер – валідол, корвалмент і нітрогліцерин…

х Х х

Розповідає старий дідок:

– Протягом життя я виявив такі цікаві закономірності: чим багатше весілля справляють батьки своїм дітям, тим швидше молодята розбігаються. У ледачих наречених, як правило, народжуються хлопці. У працелюбних – дівчата, бо їм все те господарство, яке надбають батьки, потрібно розтягувати по своїх кутках.

х Х х

Розповідає сивий чоловік на авто­станції іншому чоловікові, які опісля сердито розбіглися:

– Хіба то у вас була афера? Ось у нас була як афера, так справжня афера! У нашому селі одна молодиця пустила чутки, що вона має через якогось родича зв’язки з одним цукровим заводом. І хто, мовляв, купить у неї 10 мішків цукру по 400 гривень, тому один мішок – віддає безкоштовно, як премію. Спочатку так і було. Приманка спрацювала. А далі, коли охочих виявилося багацько, навіть із навколишніх сіл, ласих на дурничку, вона стала збирати гроші наперед за цукор, який їм начебто скоро поставлять по дешевій ціні. І назбирала таки чимало грошей, бо дехто вносив гривеньки навіть за сотню мішків. Ну а далі зрозуміло – плакали їхні грошики! Розписки за отримані гроші вона усім простачкам давала, але ж ті папірці не були завірені нотаріусом. Свідків того, як їй віддавали гроші, теж немає. Їй же довіряли. Тепер хоч у суд із тими розписками, хоч у кручу, хоч до нужника. Признаюся, я теж трохи «влетів».

– Я, в принципі, не за ту метку жіночку, я її не виправдовую… Але так їм отим ласим до «халяви» і треба! Так нашого дурноголового Івана і треба вчить, якщо він ніяк не зрозуміє своєю довбешкою, що дармовий сир буває тільки в мишоловці. Поки існуватимуть пусті довбешки, існуватимуть і різного роду шахраї.

– А ти що – дуже умний?! Та пішов ти знаєш куди!

– А ти гадав, що я тобі співчуватиму? Дзуськи!

х Х х

Розмовляють два молодих чоловіки, один з яких під дебелим «градусом»:

– Чому ти такий невеселий?

– Та був на похороні. Потім батька мого друга, як слід, пом’янули. А чи, може, його матір. Оцього я точно й не пригадаю …

х Х х

Розмовляють, очевидно, старшокурсники-медики:

– Соціологія вже знає, хто вийде до другого туру під час президентських виборів.

– Не дуже вір отим соцопитуванням! По-перше, хто платить, то таку й музику замовляє.

х Х х

Розмовляють діди біля продовольчого базару:

– Чи й не дивина, що у вас кума з кумою застали! Ось у нас колись у селі було. Одгуляли молодим весілля, а місяців через три застали свата із свахою. Ті увідкриту й зійшлися – і кудись укатьорили. А тим сватам-розпаркам, що зосталися, робити було нічого, то вони теж зійшлися і стали жити, як чоловік і жінка.

– Словом, людей насмішили донесхочу. Єдині, мабуть, кому було не до сміху, це їхні діти.

х Х х

Розповідає старенька бабця:

– Дивлюся: стоїть у нашому селі якийсь жовтенький агітаційний намет. Аякже – вибори! Хотіла до нього підійти, а мені односельці й кажуть: «Та там тільки газетки роздають!» Думаю: «А на злидня мені їхні газетки? Роздавали б там, приміром, гречку, чи пшоно, зеленку, чи йод, таблетки од грипу, од поносу, ну хоч би од запору, то, може, б і підійшла б до них. Тепер на їхні газетки, що з брехнями, уже ніхто не купується! Та й що з тими газетками? Навіть у нужник не годяться! Краще б друкували свої розумування на рулончиках туалетного паперу. Але найкраще було б, аби продати свій голос за того кандидата, за якого я й так голосувати збираюся».

х Х х

Говорить сільський дід:

– От якби в селі було 44 претенденти на посаду сільського голови, то вам зразу сказали б, що два-три іще так-сяк. А ось решта – невігласи й блазнюки! Тюлька!

– А ти думаєш, що в масштабі України не таке? Та таке ж самісіньке!

х Х х

Розмовляють чоловіки інтелігентної зовнішності:

– У нас як підходять вибори – так і Україна підходить до прірви. Дивись – ще й припинить своє існування!

– А все тому, що із будь-якого народу – лише частина є народом, а решта – так собі.

– Молоді, значить, на заробітках за кордоном, а долю їм своїми голосами у значній мірі визначає юрма та оті, які, при всій повазі до старості, вже вижили з розуму.

Розмови підслухав і записав

Никанор Лагідний.