Це було давненько, але запам’яталося

В одному із господарств Лебединського ра­йону голова колгоспу і головний бухгалтер пізно ввечері, коли їм ніхто не заважав, довго обговорювали економічний стан господарства та виробляли стратегію, як його покращити. Поглянувши на годинника, головний бухгалтер зауважив: «Пора розходитися, а то ще тебе дружина приревнує, подумає, що ти десь у гарної молодиці затримався». «От цього тільки й не буде, – відповів голова. – Перевірено часом протягом двадцяти років. Іду – рано, приходжу – пізно, ніколи ніяких ексцесів. Галя моя зовсім не ревнива». «Такого в житті не буває, щоб у жінки не було ревнощів. Все рівно воно колись проявиться», – зауважив бухгалтер.

Слово по слову, поспорили два чоловіки в зрілому віці. Один каже, що все рівно приревнує, другий каже – ні. Забились на дві пляшки коньяку та й розійшлися.

В сільському господарстві час плине швидко: одна пора року змінюється іншою, і в короткий період часу потрібно все встигнути зробити. Тому керівник господарства забув про предмет суперечки. А головний бухгалтер – ні.

Одного разу в село приїхали молоді вродливі практикантки з Маловисторопського сільгосптехнікуму і десь із тиждень пропрацювали. Бухгалтер зателефонував дружині голови і сказав: «Ти знаєш, твій здурів на старість». «А в чім справа?» – запитала вона. «Та приїхали молоді практикантки, і він від них не відходить. Кожен день каша та й каша, біля каші стоїть ящик вина, а тоді пісні, та такі гучні, що аж страх бере».

Коли чоловік повернувся додому десь опівночі, жінка схопила горщик із квітами і жбурнула йому під ноги. Більш об’ємний горщик жбурнула у вікно з такою силою, що скло вилетіло разом із рамою. Потім в хід пішов посуд. За кожним разом жінка приказувала: «Оце тобі за кашу, оце тобі за красивих дівчат, а це за чарівні пісні». А потім схопила макітру з варениками, кинула йому під ноги: «Це тобі до каші, щоб ти вдавився!».

На другий день головбух запитує керівника: «Щось ти без настрою на роботу ходиш?» «Та жінка на старість здуріла, – відповів той. – Приревнувала до тих дівчаток, що на практиці». «А ти не зв’язуйся», – підказав бухгалтер.

«Та ти що? Вони ж мені в діти годяться», – заперечив голова. «Та зі мною не зв’язуйся». «Як з тобою?» «А пам’ятаєш, ми заспорили. Ти говорив, що твоя жінка не ревнива, а я – що такого не буває. Тож бери дві пляшки коньяку і підем пити мирову з твоєю дружиною».

Прийшовши додому до голови колгоспу, він сказав: «Галю, накривай стіл, будемо пити мирову, бо твій чоловік проспорив дві пляшки коньяку». І розповів про предмет спору.

А товаришу сказав: «Запам’ятай, не ревнивих жінок не буває. Все залежить від ситуації».

Олексій Дученко,

м. Лебедин.

 

 

Міні-побрехеньки

– Мужчины обещают ради женщин перевернуть горы. И что? Я не видела ни одной перевернутой горы.

х Х х

– Веселье было на высшем уровне. А закончилось на низком, с фарою под глазом.

х Х х

Женщины никогда не стареют. Это у мужчин портится зрения.

х Х х

Грудь – это мощное женское оружие. Пуговку на блузке застегнула, мозг мужчины включила. Расстегнула – выключила.

х Х х

– Чего это все женщины хотят быть красивыми, а не умными?

– Потому,что мужчины лучше видят, чем думают.

Лідія Можаєва, м. Київ.

 

 

На рівнім місці

Недарма так кажуть люди –

Хочеш сварок у господі,

То придбай собі корову.

Та якщо вже нездоровий,

То хоча б козу рогату –

З молочком будеш у хаті.

Молочко дід полюбляє,

Варенички запиває,

Але щоб «процес» удався,

Дуже дід попомотався…

Знову баба гризе гризом,

Так, немов іржа залізо.

– Досить, діду, їсти борщ,

Не дай Боже бризне дощ,

Принести із огороду

Треба сіно до господи,

Чорна хмара із-за лісу,

Як примара, лізе-лізе…

Дід нічого не сказав,

Мовчки ложку облизав,

Ще й налив чергову чарку,

Ось на рівнім місці сварка!

Бабця з криком в одну мить,

Лиш спідниця лопотить,

Кругом столу закрутилась,

Та свого ж таки добилась!

Дід поважно став на ганку,

Скрутив старанно цигарку

І сказав, як припечатав:

– Досить вже тобі бурчати!

Жодного дощу не буде,

То дарма, що хмари всюди,

Я синоптика «включав»,

Він дощу не обіцяв…

Загриміло, закрутило,

Мов з відерця полило,

За хвилину затопило

Невеличке все село.

Господиня, що й сказати,

Встигла кізоньку сховати,

Лиш сінце те, що надбали,

За водою попливло…