Гумор
Понеділок квітня 12, 2021

Register

Уривки лебединських розмов (серпень)

Уривки лебединських розмов (серпень)Розмовляють дві старі жінки на автовокзалі:

- Тепер і в селі молоді вже не дурні. Сходяться, живуть собі. Діток по двоє та троє прижи­вають, але не розписані в ЗАГСі.

- А чого ж то батьки їхні мов­чать?

- Так і батьки їхні ж по­ро­зумнішали: жінка считається матір’ю-одиночкою – значить, їй всякі пільги і виплати од держави положені, а живуть же удвох, вроді б, як по-людські.

х   Х   х

Розповідає чоловік років 50-ти в автобусі:

- Як напосілася моя жінка, а Катька моя, уперта до сказу: не треба, мовляв, качок на ніч зак­ривати в сараї, бо там їм дуже душно. Нехай, мовляв, будуть за хатою у прохладі, а я, каже, од тебе буду спати отдєльно з двома фонариками у тій комнаті, шо найближче до качок і буду їх бдітєльно охраняти через форточку. Чую вночі, шо качки кричать несамовито. Я вибіг в одних трусах, нічого не видно, бо обидва ж фонарики в жінки. Бачу, шо мої білі качки аж перекидаються: таке як куниця їх колошкає. Тільки двох успіла задавити. Беру я тих ще теплих качок і йду до хати, а там – хропіння на всю хату. Набрав кухоль води, підхожу до хропухи – і нате вам дощ. А вона як заверещить, фонариками як блисне. Вставай, кажу, та йди скуби качок, поки не захололи, бо зараз, як блисну цими качками, так довго після того не блискатимеш…

х   Х   х

Розмовляють два сільських діди:

- Про що б не балакали зараз люди, а все зводиться до войни. Дуже боїться народ, що война з Путіним буде та всіх чоловіків до 60 років заберуть воювати.

- А, бач, ніхто ні солі мішками не скуповує, ні сірників ящиками не бере.

- А хіба сірники та сіль допоможуть, щоб войни не було?

х   Х   х

На базарі чоловік відповідає на дзвінок по мобільному телефону:

- Це ти, Петро? А я думаю, який воно дурак мені з утра звонить, коли я на базарі собі воєнні штани приміряю…

х   Х   х

Розмовляють дві перехожі жіночки:

- А вона не соізволила до мене даже прийти…

- Куди твоє діло: не ср…ка ср…ку у гості й просила!

х   Х   х

Розмовляють сільські жінки в літах на автобусній зупинці:

- Приїхали до нас якісь молоді люди-здорові хлопці: таким би тільки воювати за Україну на Донбасі, та й ходять попід дворами: давлєніє електронним прибором міряють, про здоров’я питають. У мене, напрімєр, наміряли 220 на 140. «Ну, - кажуть мені, - заспокойтеся! Правда, нині всі таблєтки од давлєнія підроблені, но ми, мовляв,  вам зараз помажемо чудодійною маззю потилицю, і ваш тиск переміряємо через п’ять минуток». Я й прикинулася, мов, зовсім дурна баба, і їхнім нісенітницям вірю. Через п’ять минуток знову мені давлєніє міряють – і вже в мене давлєніє 120 на 80, як у Віталія Кличка! А я ж замітила, шо міряли давлєніє прибором не таким, як міряли перед цим, а трохи іначим, з подряпиною. І пропонують мені купити їхню чудодійну мазь од давлєнія, щоб мазать потилицю. «Е – е – е… - кажу я їм, - намазуйте собі тією маззю ср…ки, щоб у них зменшувалося давлєніє, як їх вам хтось понабиває. Ми, хоч люди і сільські, та не зовсім же й дурні, як ви думаєте! Мені просто наравилося дивиться, як ви дурака валяєте і думаєте, що я, стара баба, вам вірю!»

- Всьо правильно! Ми вже не раз усілякими проходимцями обдурені, а значить, не раз учені! Можна сказать, що тепер ми дипломіровані спеціалісти.

х   Х   х

Розмовляють сільських діди:

- Ти, Григоровичу, у яких посудинах кролів напуваєш, коли надворі спека? Я, напрімєр, воду їм даю у баночках із-під рибних консервів.

- А я розрізаю пластикову пляшку уподовж надвоє, і в образовані «коритця» наливаю воду.

- Так вони ж пластік гризуть?

- Поки пластік згризуть – води ж то однак нап’ються… І окружающа среда пластіком не засорюється…

Розмови підслухав і записав

Никанор ЛАГІДНИЙ.

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Ми в соціальних мережах

Інформери


Погода

Книга «На камені вічності»

Останні коментарі