Новини
Понеділок листопада 29, 2021

Register

Як там, у раю?

Як там, у раю?Ксенія Павлівна нарешті трішки заспокоїлась: близько двох тижнів хворів 8-річний онук, і вона розривалась між своїм домом і хворим Андрійком. Батьки його на роботі, а бабусю попросили доглядати онучка. До того ж і в школах міста «карантинні канікули» довелося влаштувати, бо багато дітей хворіло.Тепер Ксенія Павлівна вже вдома, трішки всьому треба лад дати. Сусіди Тамара і Ліда ску­чили за своєю «подружкою». Хотілося вже почаювати разом, новинами поділитися. До чаю все знайшлося. Ксенія Павлівна відразу побідкалася, які дорогі ліки для дітей: один похід в аптеку коштував десь 400 гривень, а потім – ще 500. Європа – та й годі! Тільки ж заробітні плати й пенсії ук­раїнські.

– Люди говорять, – продов­жила цю тему Ліда, – що вза­галі лікарню в Лебедині можуть закрити, і лебединці їзди­ти­муть за «здоров’ям» в Охтирку. Породіль уже возять у Суми, інфекційному відділенню за­гро­жує закриття. Хворих на туберкульоз відпускатимуть лікуватися додому. А тоді ми дивуємося, звідки епідемії беруться? Турбуються колективи психіатричних лікарень щодо подальшої долі цих медичних закладів.

– А я чула, – говорить Тамара, – в Ямполі теж хотіли закрити лікарню, так люди відстояли. Ходять чутки, що дитячий санаторій у Лебедині теж під загрозою закриття. Та чи влада людей послухає? Вона або ігнорує їхні звернення, або ж дає дикі поради типу… продайте собаку».

Уже й чай жіночки допили, і цукерками поласували (Ліді син з Білорусі привіз), а це вже й за насіння взялися. Ще корисніше від солодощів. У грубці потріскують дровця – газ бабусі Ксенії, як і більшості пенсіонерів, не по кишені.

Обмінялися думками про жорстоке вбивство в Лебедині: син підняв руку на батька. Жахлива подія сталася в місті Ромни: злодій ледь не вбив 76-річну жінку за… 6 гривень. Саме стільки грошей знайшов у її гаманці, але на додачу зірвав з вух старенької золоті сережки.

Непросту розмову перервав телефонний дзвінок. Донька поцікавилась здоров’ям Ксенії Павлівни і сказала, що ввечері завезуть їй дещо із продуктів.

– Бояться, щоб я ходила по магазинах, аби не захворіла. Бо лі­кування дорожче обійдеться. Та й продукти зараз такі, що, як послу­хаєш телевізор, від них також мало користі для здоров’я.

– Я недавно чула, які вершкове масло та сир ми купуємо. До натуральних коров’ячих вершків там далеко – пальмова олія скрізь. Кажуть, треба купувати те, що дорожче. Так і сири, й майонез. А де гарантія, що й це не обман?

– Та вже, дівчата, й рослинне м’ясо винайшли, – розсміялась Та­мара. – Воно американського вироб­­ництва, але, читала, з’яви­лось на українському ринку у виг­ляді котлет і ковбасок. Основа цього м’яса – горох, рис, вода, крохмаль, рапсова олія. Червоний колір – від бурякового соку. Все корисне, чом його не їсти? Ми ж не знаємо, що в тому курячому м’ясі, яке їмо.

Жартівливий настрій підтримала й Ліда, розказавши подругам почутий десь анекдот:

– Померла стара подружня пара. Ангел-охоронець вводить їх у Рай, показує все, розповідає. Їм дуже подобається тут. Раптом дідусь спохмурів і каже дружині:

– Якби не твоя вівсянка і обливання холодною водою, ми б тут… вже три роки тому були.

Ось так. Розходилися подруги по домівках у доброму гуморі. Бо не все ж тільки плакати та жалітися на життя. Здоров’я часто й сміх та жарти додають. Тож до Раю поспішати ще не будуть.

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Ми в соціальних мережах

Інформери


Погода

Книга «На камені вічності»

Останні коментарі